Вознесенська СЗОШ-І - Історія школи

Вознесенська СЗОШ-І

Міні-чат
200
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Друзі сайту

Історія школи

     В одному  з найзатишніших куточків м. Вознесенська, по вулиці Пушкінській, серед зелені кленів, каштанів, барвистих квітників вас привітно зустріне упорядковане дитяче містечко. Це Вознесенська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат. Вона добре відома за межами Вознесенська та має цікаву, насичену подіями історію.

Ще тривали останні бої Великої Вітчизняної, коли до м. Вознесенська почали прибувати групи дітей-сиріт, чиїх батьків забрала  страшна війна. Саме тут, на вулиці Пушкінській, відкрився дитячий будинок, який дав домівку, затишок, тепло цим обездоленим дітям. Як згадують працівники дитбудинку, уже в травні 1945 року тут перебувало понад 170 дітей віком від 7 до 17 років.

Дитячий будинок працював на протязі двадцяти років, аж до 1965 року. За цей час понад дві тисячі дітей отримали в ньому  путівку в самостійне життя. Вихованці дитячого будинку навчались та здобували середню освіту в школах №1,2 м. Вознесенська.

У серпні 1965 року  Вознесенський дитячий будинок був реорганізований у  школу-інтернат для дітей з особливими потребами. Першим директором школи став досвідчений педагог Анатолій Карпович Чеховський. Він очолював школу на протязі 15 років та багато зробив для зміцнення її матеріальної бази, згуртування  колективу педагогів і учнів.

Анатолій Карпович Чеховський - перший директор школи-інтернату

Анатолій Карпович Чеховський - перший директор школи-інтернату     

Життя вихованців 60-х років було цікавим та змістовним 

Значний  внесок в становлення та розвиток допоміжної школи вніс її перший завуч – талановитий педагог Іван Пилипович Діордієв. Його послідовницею на протязі 25-ти років з 1968 року стала Ніна Григорівна Броднікова -  педагог і керівник з великої літери, мудра, чуйна людина. Ніна Григорівна  була справжнім вчителем вчителів, вихователів, турботливою матір’ю вихованцям.

У 1966 році в інтернаті  навчалось та  виховувалось 180 дітей. Основним завданням школи з перших днів її існування стала трудова підготовка учнів, озброєння їх  необхідними професійними навичками  сільськогосподарської праці, столярної, взуттєвої, швейної справи.  

У 60-ті роки була створена база для трудової підготовки вихованців: побудовані та обладнані шкільні майстерні, свинарники. Вихованці школи утримували  15 одиниць поголів’я свиней, обробляли  20 гектарів землі і забезпечували себе у повному обсязі м’ясом, овочами.

У 1970 році школу-інтернат очолив Анатолій Васильович Поклад. Вихованці і колеги з глибокою повагою згадують свого директора. В той час школа зросла, і виникла гостра потреба у будівництві навчального корпусу. Анатолій Васильович приклав багато зусиль для вирішення цієї проблеми. У 1975 році відкрив свої двері для учнів світлий  двоповерховий навчальний корпус.

Саме в 70-ті роки профільне трудове навчання вихованців було поставлено на виробничу основу. Школа уклала договори про співпрацю з місцевим виробничим  взуттєвим об’єднанням «Черевички», швейною фабрикою. Вихованці школи проходили виробничу практику, виконували замовлення з ремонту взуття, по шиттю  робочого одягу. Випускники школи-інтернату отримали змогу після закінчення школи працювати на цих підприємствах. Більшість зарекомендували себе добросовісними працівниками.

У 1977 році директором школи була призначена  Катерина Дмитрівна Некоз.  Вона очолювала колектив п’ять років. Це був час творчих пошуків, становлення молодих педаго- гічних кадрів. Під керівництвом К.Д. Некоз глибокого змісту набуло в школі військово-патріотичне виховання учнів. Пошукова робота, походи по місцях боїв Великої Вітчизняної війни вихованців під керівництвом педагогів: Добровольської О.І., Кравчук Н.І., Кольчака Б.Я., Летуновського Л.В., Підіної Т.В. була увінчана відкриттям  у  школі музею Бойової Слави. Ця подія широко висвітлювалась у місцевій газеті «Радянська правда»


              Вихованці інтернату перед походом в с. Кримку  

    Доровольська О.І. з учнями біля обеліску героям "Партизанської іскри"

У 1982 році школу-інтернат прийшов новий директор -  Микола Костян- тинович Паладій – людина неспокійної творчої  вдачі, новатор. Він по-справжньому дбав про належну трудову підготовку вихованців. Завдя- ки зусиллям Миколи Костянтиновича учні школи отримали можливість на- бувати практичних вмінь на вироб-ництві -  у радгоспі «Зелений гай».


У 1988 році колектив школи очолив Анатолій Іванович Савченко. Він зумів за короткий час значно зміцнити  матеріальну базу та створити належні побутові умови для вихованців. В кожному класі з’явились телевізори, магнітофони та інші ТЗН.


З вересня 1990 року по серпень 1991 року директором школи працював  Олександр Савелійович Шинкарьов.


     

      З 1991 по 2006 рік школу-інтернат очолював Борис Іванович Захарченко. Під його керівництвом колектив наполегливо, творчо працював над вирішенням проблем спеціальної освіти, громадянського вихо- вання дітей.

З перших днів заснування самовіддано працювали в школі-інтернаті справжні майстри своєї справи, талановиті педагоги-дефектологи: вчитель швейної справи Алла Юхимівна Головко , логопед  Олена Іванівна Добровольська, вчитель взуттєвої справи, Заслужений працівник освіти України Микола  Васильович Дудник, вчитель російської мови, завуч Наталія Іванівна Кравчук, вчителі початкових класів Людмила Іванівна Ніколаєвська, Олена Михайлівна Пруднікова, вихователі: Таїсія Василівна Підіна, Лілія Олександрівна Голубєва, Валентина Андріївна Плєшакова, Лідія Костянтинівна Ганенко, бібліотекар Валентина Іванівна Прадіденко. Ці люди внесли значний внесок в створення, зміцнення школи-інтернату, віддавали і віддають свої знання, тепло, щедрість своїх сердець дітям з нелегкою долею. Це золотий фонд нашої школи.

З особливою любов’ю вихованці, колеги згадують талановитого вчителя-дефектолога Наталію Іванівну Кравчук, яка віддала школі-інтернату майже 20 років самовідданої праці. Саме завдяки Наталії Іванівни з 1975 по 1993 роки в школі став впроваджуватись найпередовіший педагогічний досвід з навчання, виховання дітей з вадами розумового, фізичного розвитку. Наталія Іванівна Кравчук організувала співпрацю колективу школи з науковцями, кращими педагогами м. Києва. Вчителі, вихователі  отримали нагоду обмінюватись кращими методами, прийомами корекції, реабілітації дітей з особливими потребами, в тому числі дітей-інвалідів. Вихованці, колеги любили і поважали Наталію Іванівну за принциповість, неординарність, щедрість душі. У 1993 Кравчук Н.І. пішла на заслужений відпочинок, але тісний зв'язок з рідною школою-інтернатом вона не втрачає. Мудрі поради  Наталії Іванівни та таких, як вона, відданих справі вчителів, є для нас надійною підтримкою в роботі.

Ветерани педагогічної праці


   Ганенко Л.К. - вихователь                                        Кравчук Н.І. - вчитель-дефектолог

Разом з педагогами  самовіддано, на протязі багатьох років створювали затишок, віддавали тепло дітям кухарі, няні, прибиральники, медичні та інші  працівники  школи-інтернату. Серед них  кухар від Бога, справжня турботлива мати  вихованців Галина Василівна Литвиненко, що очолювала шкільну їдальню на протязі 35 років. Ті смачні сніданки, обіди, вечері, які з любов’ю готувала дітям Галина Василівна, вони запам’ятали на все життя.

Сьогодення школи тісно повязане з приходом молодого, енергійного директора – Наталії Олександрівни Хоронжук, яка очолила колектив у серпні 2006 року. Не дивлячись на вік, Наталія Олександрівна вже добре знала проблеми та потреби спеціальної школи-інтернату, бо до цього  мала 12-ти річний досвід роботи вчителем, заступником директора з виховної роботи Рацинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату.

Наталія Олександрівна зуміла за короткий час створити в педагогічному та учнівському колективі атмосферу взаємоповаги, довіри, співпраці та творчого пошуку.

Наталія Олександрівна, як справжня господиня, робить все для того, щоб наш шкільний дім став ще кращим, теплішим для дітей, всього колективу інтернату.

Сьогодні в школі-інтернаті навчається та виховується 180 дітей.

Пріоритетними напрямками діяльності школи є створення найбільш сприятливих умов для відновлення творчого, фізичного, психічного та інтелектуального потенціалу дітей з особливими потребами, розвиток їх творчих здібностей через оновлення корекційного навчально-виховного процесу.

Для цього за останні 4 роки значно зміцнена матеріальна база школи:  проведений капітальний ремонт та переоснащення харчоблоку, банно-прального приміщення, побутових туалетних кімнат, шкільних майстерень,  спортивного залу, медичного блоку, побудована зала для корекційних занять з лікувальної фізкультури , ритміки,  облаштована ігрова кімната, нова швейна майстерня.